Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/48

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


32.Венеру за виски хватило,
Як глянула, шо там Дарес;
Їй дуже це було немило,
Сказала: „батечку Зевес!
„Дай моєму Даресу сили,
„Йому хвоста щоб не вкрутили,
„Щоб він Ентелла поборов.
„Мене тоді ввесь світ забуде,
„Коли Дарес живий не буде;
„Зроби, щоб був Дарес здоров“.

33.Тут Бахус пяний обізвався,
Венеру лаяти почав,
До неї з кулаком совався
І так із-пяна їй сказав:
„Піди лиш ти к чортам, плюгава,
„Невірна, пакосна, халява!
„Нехай ізслизне твій Дарес!...
„Я за Ентелла сам вступлюся:
„Як більш сивухи я напюся,
„То не заступить і Зевес.

34.„Ти знаєш, він який парнище?
„На світі трохи єсть таких:
„Сивуху так, як брагу хлище,  — 
„Я в парубках кохаюсь цих.
„Уже заллє за шкуру сала,
„Ні неня в бразі не скупала,
„Як він Даресові задасть!.
„Уже хоть як ти не вертися,
„З своїм Даресом попростися,
„Бо прийдеться йому пропасть“.

35.Зевес до речі сей дочувся,
Язик насилу повернув,
Він од горілки ввесь обдувся,
І грізно так на їх гукнув:
„Мовчіть!... чого ви задрочились?
„Чи бач у мене розходились?
„Я дам вам зараз тришія!
„Ніхто в кулачки не мішайтесь,
„Кінця од самих дожидайтесь:
„Побачим візьме то чия?“

26