Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/68

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


36.Піп зараз взяв вола за роги
І в лоб обухом зацідив,
І взявши голову між ноги,
Ніж в черево і засадив;
І виняв тельбухи з кишками,
Розклав гарненько їх рядками
І пильно кендюх розглядав.
Енею послі божу волю
І всім Троянцям добру волю,
Мов по звіздам, все віщував.

37.Як тут з скотиною возились
І хараморкали дяки,
Як вівці і цапи дрочились,
В різницях мов, ревли бики  — 
Сивилла тут де не взялася.
Запінилася і тряслася
І галас зараз підняла:
„К чортам ви швидче всі ізгиньте,
„Мене з Енеєм тут покиньте,
„Не ждіть, щоб тришія дала!

38.„А ти,  —  мовляла ко Енею:  — 
„Моторний, смілий молодець,
„Прощайся з юрбою своєю,
„Ходім лиш в пекло  —  там отець
„Нас твій давно вже ожидає
„І може без тебе скучає  — 
„А ну, пора чемчикувать!
„Возьми на плечі з хлібом клунок;
„Нехай йому лихий прасунок,
„Як голодом нам помірать.

39.„Не йди в дорогу без запасу,
„Бо хвіст од голоду надмеш;
„А де-де пншого ти часу
„І крихти хліба не найдеш.
„Я в пекло стежку протоптала,
„Не раз, не два я там бувала
„Я знаю тамошній народ;
„Доріжки всі, всі уголочки,
„Всі закоморочки, куточки
„Уже не первий знаю год.“

46