Ця сторінка вичитана
Тогдї рад би де узяти,
Та уже не буде.
Іди ж тепер, коли хочеш, —
Добро тобі буде!«
— »Мати, мати!… для дитини
Рук не заховаю:
Для дитини я родив ся
І вмирати маю,
І без жалю на ню силу
Буду виробляти.
На-що ж менї тії скарби?
На-що, моя мати?«
— »Нехай тобі, милий сину,
Нехай їх не треба, —
То менї їх, менї, сину,
Менї старій треба!
Треба гробу, треба й неба,
Треба й поховати,
Треба вбогим і за душу
Грішную роздати.
Піди ж, піди ж, мій Іване,
Піди милий сину,
Бо хилить ся головонька,
Ой гину я, гину!«
*
То не голуб, то не сокіл
Під хмарою вєть-ся:
То Івась так молоденький
Серед степу бєть-ся.
Нї дубинки, нї хатинки,
Нї ставка-криницї:
Кругом него тілько степи,
Степи без границї.
