Ця сторінка вичитана
Палить сонце як у пеклї,
Пісок розпікає;
Подекуди росте травка,
І та посихає.
Нї душі тобі живої!
Хиба вуж завєть-ся,
Та орел ширококрилий
Небом пронесеть-ся.
Ходить, блудить нещасливий
В далекій дорозї…
А там жінка молоденька
Лежить у полозї.
То не голуб, то не сокіл
Пролїтає гори:
То Івась так молоденький
Пливе через море.
Сильне море відбиває
Босою ногою,
Чорні хвилї розбиває
Білою рукою.
Сумно, сумно кругом него
Хмара надвисає,
І у хмарі ясне сонце
Гасне, погасає.
Тихо всюди; тілько вітер
Реве меж скалами,
Тілько чайка бідна скиглить
По-під небесами.
А Івась пливе нещасний
І того не знає,
Що там жінка молоденька
Дитя вповиває.
*
