І сварили ся і бились,
Далї вила взяли
І в півночи помеж очи
Вилами совали.
І брат брата взяв на вила…
Льлєть-ся кров рікою!
І Господь підняв їх в небо
Правою рукою.
І місяцем стали брати
І пішли по небу,
І ще досї в небі сьвітять
Людям на потребу.
І тепер на місяць гляньте:
Дивна божа сила!
На нїм видно, як два брати
Взяли ся на вила.
XXIII.
Гірко було для Адама,
Що сини пропали,
І довгенько Адам-Єва
Плакали, ридали.
І ридали й перестали:
Тра було забути,
Бо вмерлого, як то кажуть,
З гробу не вернути.
І забули свої жалї
І весело жили,
Працювали, їли, пили,
Господа хвалили.
І розжив ся наш прапрадїд,
Вмирати байдуже,
І говорить: »Не умру я,
Бо я сильний дуже!«
