В него любенько ходили
Буслї коло хати.
А в другого малі хлопцї
З клунї не злїзали,
Горобцїв в гнїздї шукали,
Яйця зачіпали.
І найшов сердитий бусель
До гороху стежку:
В темну нічку принїс з поля
З огнем головешку,
І до раня, ще досьвіта,
Все огнем там сїло.
А у доброго сусїди
Було инше дїло:
Там в ту пору принїс бусель
Калиточку злота…
Оттака то, добрі люде,
З буслями робота!
XII.
А тим часом люде стали
Змислу добирати
І усюди коло ставу
Млини будувати.
І на диво збудували:
Воду лиш пускають —
Вода бєть-ся об колеса,
Колеса кружляють.
І зубами веретено
Колесо хапає,
Веретено, як на жорнах,
Камінь обертає.
А на верха й кіш готовий,
І вже не жури ся:
