Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/254

Засяяло кругом гробу,
Стража утїкає.
І Господь наш і Спаситель
З гробу воскресає.
 І настав сьвятий Великдень,
 Цїлая недїля:
 Всюди радість, всюди празник
 І душі весїля.
І відвідав Господь Матїр
І усїх як треба,
І на шостії недїлї
Вознїс ся до неба…

*

І вознїс ся Бог на небо,
А ми тут жиємо.
Та колись і ми на небі
З Господом буде́мо.
 Тілько Богу тра молитись,
 Як годить ся, жити
 І сьвятую волю божу
 Від душі чинити!

9.—12. XI. 1856.

---

 

[ДОДАТОК.

І кінчив дїд свої співи,
Людям поклонив ся,
Став набожно на колїна,
Богу помолив ся.
 Помолив ся щиро Богу,
 Пішов за народом…
 І куди пішов нещасний?
 І звідки він родом?
І чия дитина водить?
Що́ й її чекає?