Ця сторінка вичитана
І обдерлась сурдутина,
Стало тїло голе;
Нїмець плаче, Нїмець скаче,
А тернина коле.
І пограла ще сопілка
Й перестала грати, —
Ледве живий вийшов Нїмець
І став промовляти:
»Нех же єму маць мордує
З такем дудкем єго!
Троха, троха не змордовал
Нємца убоґе́го!«
Аж від тогдї на долинї
Жив пастух щасливо:
Його щастя, його долї
Нїщо не мутило.
I.
Що́-ж царівна Злотокрила
На степу гадає?
Чи по неньцї-голубоньцї
Сльози проливає?
Чи лїтає в степу, грає?
Чи хозяйством радить?
Чи затялась із сусїдом
І війну провадить?
Чи і їй »ламане штуки«
Нїмцї приставляють?
Чи і в неї десятини
Люде вимагають?
