Ця сторінка вичитана
На остаток несподївно
Напав на куницю.
Летять слуги і Мисливий,
Хортів поспускали,
А куниця на болото,
Поминай, як звали!
Біжить вона болотами,
Полем чагарами,
Біжить з-заду і Мисливий
З слугами, хортами.
Убігає кунка в степи, —
Ба й ті не вертають
І в густий бурян високий
З псами убігають.
І ганяли, не догнали,
У степу зблудили
І на-силу приблудились
На ніч до могили.
І кругом могили стали,
Стали розважати,
Чи до дому повертатись,
Чи тут ночувати.
Розсудили: ночувати
Слугам серед поля,
Царевичу — на могилї,
Коли буде воля.
І подякував царевич
За їх раду милу
І пришпорив вороного,
Їде на могилу.
