Ця сторінка вичитана
Кілько схочете — полюйте,
Я вам дозволяю.
Ще годилось би вас гречних
Переночувати,
Та я — панна, ти — кавалїр,
Прошу вибачати…«
— »Дякуєм тобі, царівно,
І сьвятому Богу,
Тілько звідси на поляну
Покажи дорогу.«
І царівна показала:
»Так тримайтесь, люде:
Перше кий вам попадеть-ся
Потім жито буде.
І від жита на полудень
Там пішло ще наше;
А від нього на опівніч —
Все те буде ваше.«
І подякував царевич,
Шапкою склонив ся,
З вороного перегнув ся,
З панною простив ся.
Зібрав слуги і поїхав
На свою поляну,
І все думав за царівну
Любу та кохану.
X.
Звела з розуму царівна
Мисливого-пана,
І огидла йому пуща,
Збридла і поляна.
