Ця сторінка вичитана
І чи спить він, чи дрімає,
Чи думу гадає, —
Його думка край могили
На степу лїтає.
І лїтає коло тої,
Которую любить, —
Обіймає і цїлує,
Ластить і голубить.
На що-ж думи, на що-ж мари
Про пишнії чари,
Коли з ними враз по серцї
Бродять чорні хмари?
Спив і я той прикрий келих
За здоровля Долї,
І з похміля моє серце
Розривають болї.
Правда, мило менї було,
Як дївча обняла
І опущене покрівлє
З думки підіймала,
І на розум накидала.
Правда, мило було!
Моє серце в океанї
Розкоши тонуло.
Я забув про все на сьвітї,
На все не вважав-єм,
Я й себе забув самого,
Мало памятав-єм.
Спамятав ся… вона щезла!
Розум холодїє,
Лиш нещасна моя думка
Росте та повнїє.
