Ця сторінка вичитана
Не допустить мене за-муж
Моя власна сила.
А як доля мене зрадить,
Сила збита буде,
Нї я людей не полюблю,
Анї мене люде.
Царевичу любий, милий!
Щиру правду кажу:
Я нїколи головоньку
Свою не завяжу.«
— »Чари мої, небо моє!
Зжаль ся надо мною!
Не жоною, — Бог з тобою, —
Будь хочай сестрою!«
— »Позволяю, позволяю,
І буду сестрою,
Лиш неслави, прошу тебе,
Не роби зо мною.«
І як рідная сестриця
З братом обійнялась,
Пригорнула його к серцю,
Щиро цїлувалась.
І що-ж? легше тепер стало
Мисливому пану,
Коли він сестрою має
Дївчину кохану?
Ба, чи-ж легше: води хтїти,
Питоньки просити,
У водї по шию бути
І води не пити?
