Ця сторінка вичитана
Щоб по волї, чи неволї,
А була жоною.«
— »Не буде сестра жоною,«
Відповіла мила;
І на ступень відступилась
І стріпнула крила.
І як порох пішо й конно
Козаки спадають,
І зганяють вражну силу,
Сїти обривають.
От урвала їден волос,
Ставить отамана,
I отаман в чисте поле
Запрошає пана.
Де межами степу були
Жито, кий, могила,
Там зійшов ся пан Мисливий
Й отаманська сила.
І зійшли ся, бють ся, тнуть ся,
І кінця не мають,
Їдні сили полягають,
Другі виступають.
У Мисливця нова сила
З уха виступає, —
В Злотокрилої царівни
Із крил вилїтає.
І зійшли ся, бють ся, тнуть ся,
Тілько й миру мають,
Як землею сировою
Трупи закривають.
