Ця сторінка вичитана
І так бились лїто й зиму;
Аж перед сьвятою
Дождала ся Злотокрила
На часок покою.
І в столицю полинула,
І там сповідалась
І днїв кілька із столицї
В степи не верталась.
I.
Безворотно девять років
В вічность улетїло,
Як на степу опочило
Соловея тїло.
Улетїло девять років,
Ще їден кінчав ся,
А Причепа з того часу
Ще й не сповідав ся.
І от, саме на Великдень,
Слуги підступають,
Будять сонного Причепу
Та і промовляють:
»На добрий-день, ясний царю,
Сьвятом весели ся,
Їдь у старую столицю
Та запричасти ся.«
Встав Причепа, довго думав,
Думав, що́ робити,
На остаток сказав слугам
Конї заложити.
