Перейти до вмісту

Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/350

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Заложили слуги конї,
Він умив ся, вбрав ся,
Взяв барилко й фаріаком [?]
На степи погнав ся.

Приїзжає у столицю
І у церкву входить,
А у церкві ⁣»Херувими«
Старий дяк виводить.

І врата сьвяті одкриті,
Сьвята чаша сяє,
І отець крижує руки,
Духа призиває.

І кадильниця сьвятая
В олтарі кадить ся,
І, як в небі білі хмарки,
Ѳіміям клубить ся.

І в тих хмарках, нїби в небі
Душі умерлії,
Бликають перед вратами
Сьвічі восковії.

А у церкві на колїнах
Стоїть Злотокрила
І як ангел перед Богом
Голову схилила.

І Причепа мимо волї
Серцем сокрушив ся,
Уклякнув і нахилив ся,
Господу молив ся.

Щиро Господу молив ся,
Щиро сповідав ся,
Потім разом з царівною
Він запричащав ся.