Перейти до вмісту

Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/72

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

— »Позволь, позволь, Ганусенько,
Із коника злїзти,
З коня злїзти вороного,
Коло тебе сїсти.«
 — »Най пасеть-ся на лугочку
 Кінь твій вороненький;
 Сядь зо мною, мій Івасю,
 Голубе сивенький.«
— ⁣»Позволь, позволь, Ганусенько,
Себе обійняти;
Позволь, позволь румянеє
Личко цюлувати.«
 — »Не позволила б нїкому,
 Та тебе кохаю
 І для тебе, мій Івасю,
 Я то позволяю!…«

Ой пасїть ся, не дивіть ся,
Сїрії корови,
Як цюлує біле личко
І чорнії брови!

IV.

»Забари ся, сонце ясне,
Іще хоч годину:
Нехай же я надивлю ся
На любу дївчину.
 Нехай же я надивлю ся
 На любу дївчину,
 Бо щось нудно на серденьку:
 Либонь же я згину…«

— ⁣»Що́ то, милий? що́ то, милий?
Що́ то?! Бог з тобою!
А хто-ж то нас розлучає,
Як рибку з водою?....«