Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/93

Бідняка він! За недїль кілька
Зісох, зівяв, як тая квітка!
Минула Вербна — і в Четвер
На саму Страсть Гордїй умер.

Сьвятки веселії настали.
Дївчата хлопцїв цюлували
І віддавали крашанки.
Тетяна лиш меж парубки
Як тїнь смутненькая шаталась
Та нї з котрим не цюлувалась.
Її обходив, хто йно йшов.
Так перший день її пройшов!…
На другий день її не було.
На третїй день село почуло,
Що вже Тетяна не жиє,
Що і вона житя своє
На того гробі положила,
Которого сама згубила.

21. II. 1854.

---

 

6. Люба.

 

[Край печери два дубочки.]

I.

Тече річка невеличка,
Гори підмиває,
А над річкою могила
Мохом поростає.
 Недалеко від печери
 Стоять два дубочки,
 За дубками по-над річку
 Тягнуть ся горбочки.
На горбах кущами взялась
Вільха і лїщина;
За горбами став глибокий
І кругом долина.