І в долинї край дороги
Там хати білїють;
За хатами коло ставу
Сади зеленїють.
Нічка тиха; зорі сьвітять;
Місяць випливає;
Туман встає по долинї,
Село вповиває.
І сповилось село тихе
Сном, опочиває.
Лиш в їдній іще хатинї
Сьвітло не згасає.
Та хатина невеличка,
Гарна і біленька,
У нїй жила коло неньки
Люба молоденька.
Стара ненька вже давненько
На постелї спала,
А дївчина ще сидїла,
Косу заплїтала.
Русу косу заплїтала....
Каганець блищав ся,
І від него бляск нерівний
В личко відбивав ся.
Личко було як калина,
Брови як шнурочок,
Губка сьвіжа як та ружа,
Очи як терночок.
Ручки повні, шия біла,
Груди ще білїщі.
Тілько шкода, що каганчик
Не блищав яснїще!
