Ця сторінка вичитана
Буду в церкві і попрошу,
Як Бог дасть дождати.
А Данила коцюбою
Вижену із хати.«
І гадала дївчинонька,
І так ізробила:
Того вигнала із хати,
Того запросила.
III.
Тихо листям край печери
Два дубки шептали,
Та ще тихше два коханки
Милі розмовляли.
»Покленись,« їдно сказало,
»Правду говорити!
Поклени ся, що мя любиш
І будеш любити!«
— »Присягаю,« каже друге,
»І хрестом клену ся
Лиш тебе їдну любити:
В другу не влюблю ся!…
Хоть-бим видїв тисяч красчих,
На жадну не гляну,
Бо не хочу, щобим зрадив
Дївчину кохану.«
— »Присягаю й я, Якиме,
Лиш тебе любити
І з тобою умирати
І для тебе жити.
Сьвідок Бог присяги мої!«
Люба прошептала
