ховати на цвинтарі? Аби давав цілий маєток, то не можна. Вітки такого проклєтого пхати межи люди!?
— Но, но, тепер Басараби поспускают голови вдолину. Такі будуть ходити чорні та невеселі.
— Коби цес не потєгнув за собов білше, бо то їх всіх пазит. Дивиси, один стративси, дивиси, а то десіть їх наставилоси. Вони всі зчеплені докупи. Біда їх всіх на однім мотузку провадит…
— То до семого коліна буде їх так душити, а як семе коліно мине, та й нема моци вже. Дес котрис добре заслуживси перед Богом. То кара, люде, сему кістку аж карати! Бог немає гіршої кари на земли…
— То видко по них, шо їх Бог карає. Бо і маєтки їм дає, вони богачі, і розум їм дає, а нараз все забирає та й вісаджує на бантину.
— Таже лишень треба подивитиси на їх очи. То не очи, то така чорна рана в чолі, шо жиє і гниє. У одного таке око, як пропасть, поглєне та й нічо не видит, бо то око не до видіня. А в другого воно одно лишень жиє, а решта коло него камінь: чоло камінь, лице камінь, все. А цей Тома, ніби він дививси коли на чоловіка, як варт? Око ніби на тебе справлене, а само дивитси дес у себе, дес у глибінь безмірну.
— Дивитси око на тот давний гріх, шо за него їм кара йде. Він там у них усередині покладений, аби всі дивилиси на него і аби спокою не мали, аби була кара.
