хоцкою трубою. Ночуйте, я вас погодую, а рано йдіт між люди і приставайте до них.
А злодієві говорила:
— Ти, небоже, не кради, краденим не погодуєшси, але йди просто і вбивай і ставай чоло до чола. Як твоє чоло розсиплеси, то нема утрати, а як богачеве впаде від твої ноги, то з гонором підеш покутувати. Я тебе переховаю, я тобі сорочку віперу й нагодую, але не наскакуй потайки на дурні маєтки.
А покритку з тяжких наймів у великих чоботах і з засохлими сльозами на молодім лиці потішувала:
— Ти, небого, не журиси, бо як уродиш файного байстрючка, то маєш силу; тебе бідну і так ніхто не озме, а він віросте дужий на твоїх грішних руках. Ти посивієш проклєта між людьми, а він віросте і обітре своїми кучерями гріх із тебе. Я вікупаю твою дитину, а ти подужієш, ти молода і заробиш на него. Не цокай чолом у мій поріг, а сідай на постели і проси Бога за свою дитинку.
Всіх блукаючих, всіх бідних, всіх нещасливих вона зодягала і кормила із своєї бідної долоні.
Перед війною вона розпустила своїх доньок по робота́х у світ, а було їх багато. А сама дальше приймала всіх грішних людей, дезертирів, злодіїв, калік і дівчат з грубими черевами, шугала поміж сусіди, як вовчиця, щоби нагодувати своїх безта-
