Цю сторінку схвалено
Хлопець сів на поривач і брикав по хаті.
— Доста, доста, Андрійку, на́ тобі солімку та пінку з молока збирай.
Андрій опинився коло печі і збирав пінку.
— Мо, Андрі, а ти шо купиш мамі?
— Червоні чоботи.
— А дєдиви?
— Дєдиви нічо не хочу.
— Файний синок мамин.
Михайло взяв його знов на коліна.
— Ти як називаєшси?
— Андрій Косминка.
— А хто ти є?
— Луский радикал.
— Добре. А куди ти поїдеш?
— До Канади.
— На чім поїдеш?
— На такі шіфі, як хата, великі, таким морем шіроким — шіроким, гет, гет…
— А дєдю озмеш з собов?
— Озму дєдю та й маму та й Івана вуйниного, та й гет поїдемо…
— Йди, йди, не зіціруй хлопца та не бери на акзамент, бо ще всне без вечері.
— Але поміркуй, який бахур мудрий, гет все знає!
