дає, а він як тютя мокра ходить. О, якби на когось з них, то той показав-би. — Холява!
Петро щось відповів і знялася лайка. Хлопці називали Петра ідеалістом, а в комуні це слово було за лайливе. Нарешті озвався й Михайло:
— А вам що до того, що він робить?
— Як що? здивувалися щиро хлопці, — що-ж ми за товариші, коли він нічого не говорить.
— Дурні ви, а не товариші.
— Краще бути дурнем, аніж малахольним Катеринником, — сказав Андрій і сів писати щось.
За хвилину він вивісив таку „сводку“.
1. Андріївський фонт
2. Дмитрівський фронт |
прощупування ворога й перші заходи. |
Хоча ні для кого не було секретом, що Іван вчора з якоюсь постаттю білою всю ніч на цвинтарі був, а Андрій з Варкою десь вештався, що Дмитро щезає „законно“, бо одружитися збирається, та Петро чомусь образився й назвав усіх свинями.
— Та чорт-би вас забрав з вашими забобонами — кричав Іван, — що там матерій всяких шукаєте! Знаємо! І вам грішним потрібно те, що під матерією. От!
Петро кипів, Михайло спокійно.
— Ну, то що?
