Я смакую свинячі котлети хвилини дві й шукаю очима далі:
На третє:
Це мені не до вподоби, і я читаю далі:
На десерт:
Це краще, але полуниці з молоком ще краще!
Ні, ні, краще всього кусень чорного хліба з сіллю й цибуля!
Читаю меню на дев'ятнадцяте, двадцяте, двадцять перше; читаю, поки не стомлюся від їжі й не засну.
Знов заробив п'ятдесят копійок. Коли буде так і надалі, то я стану совсім нормальною людиною. Грошей вистачило на три дні, бо дозволив, з надією на краще, трохи гульнути: купив білого хліба й баклажан. Ці дні використав на переписку та приборку. За останні дні кімната стала, як свинюшник; сам ходив брудний і обдертий. Помив підлогу і виправ та полагодив сорочку й штани. Як я міг ходити такий брудний? Згадав: коли людина потопає, не жалкує, що вода не солодка.
А тепер я буду инший: розчешу волосся й що-дня вмиватимуся… А поки що… вмивався, як Варя приходила.
А надворі вечір, ніч, день… В голові птахи літають і хтось у кеглі грає, в грудях ниє…
