А вартовий дивиться на неї, бере несміливо цигарку, запалює, дякує й винувато відходить.
Так от при мені дали хабаря, а я стояв і мовчки дивився.
Потім той вартовий приносив Ніні окріп, а капітан, що був покарав його за легкодухість, дозволив Ніні злізти на щоглу і з бінокля обдивлятися береги.
Що буде далі, не знаю, але у всякому разі нічого гарного.
Боюся, що вона таки злетить у море або ще наробить дурниць.
Вітай всіх!
Твій Іван.
Алупка, 1926.
Пишу вже з Ялти.
Ніна вирішила, що я й Юхим кидаємо палити.
— Як-то?! здивувався навіть Юхим.
— А так… Я-ж не палю… Ну й ви можете трохи потерпіти. Хай ці гроші підуть краще на щось корисне.
— Наприклад на пирожні… додав я. Чистої води жіноча логіка! — сказав я спокійно і на думці в мене не було когось образити, але Ніна скипіла:
— Ви мені не коліть очі жіночою логікою. Мені вже набридли ваші ідіотські сентенції; хочете, щоб я знов забастувала?
