— Ех ви, — кричала вона глузливо. — Нещасні, от і бери вас з собою в компанію.
Я потихеньку лаявся, а Юхим, кинувши мені свої речі, подався слідом за нею…
Цілий день ми відпочивали в Ялті, а ввечері пішли обдивлятися місто.
Бачиш, друже, коли ти приїздиш до Криму, то який би-ти розумний не був, яка-б солідна й поважна не була твоя постать, тебе все одно будуть вважати за дурня. Всяк дивитиметься на тебе, як на дійну корову. Це така вже вдача тутешніх тубільців; росіяни, татари, українці, незалежно від віку й полу, по-за межами класової диференціяції, але, залежно від „кримського стажу“, всі вони вважають випадкового кримчака за своєрідний ходячий гаманець, з якого можна і треба тягнути й видурювати гроші.
Якщо ти розумний, то тебе напоять бузою, напихають виноградом і отруять квасом, що прибрав тут чудну назву „молоде вино,“ а твої останні гроші запропелюють десь у рулетці чи казино.
А якщо ти дурний, та й ще одружений, та плюс ще якийсь зав чи пом-зава до того, то напродають тобі шарфів, ножів, ціпків з випаленими квітками або з написом „Ялта“, „Марусі від Колі,“ а що вже надягнуть на твою голову мерзотну, оксамитову дурницю, що зветься тут тюфтейка, то це факт.
Ми були розумні, а тому потрапили до коників.
Що таке коники, ти знаєш.
