— Навіть необхідно, — каже вона розтягуючи слова. — А мені немає про що з вами балакати.
Вона просить мене викреслити це з голови. То було просто так. Гарний вечір і настрій. Жарт.
Держусь за дерево і почуваю, як пальці ріжуть кору.
Але-ж вона цілувала мене?
Ну, то що-ж? Почім я знаю, що лише мене одного цілувала вона? А якщо ні? Мало кого вона не цілувала, так ото кожен і мусить щось взяти собі в голову? Хе! Вона вільна сама собі. Схотіла — поцілувала, а зараз не хоче й балакати зі мною. А потім я-ж скоро їду у Крим до якоїсь Кари, — це, звичайно, їй зовсім байдуже: чи Кара, чи дві Кари, але-ж вона бажає мені всього кращого і таке инше.
Я не слухаю до кінця, повертаюся і біжу до Васі.
— Ідіот чортів! Невже в його тупій голові немає ані краплі розуму. Невже він такий йолоп, що нічого не баче і не розуміє. Га?
В чому річ? Він таки зовсім не розуміє мене! Чого я так раптом накинувсь на його?
Ах, правда, я й забув, що маю діло з моїм надзвичайним, чудовим Васею. Але-ж, яке він має право розказувати всім про мої особисті справи. Хіба я казав йому, що їду до Криму? Хіба я казав йому що-небудь особливе про Кару?
О, він цього не говорить але-ж він має голову, щоб робити висновки і, потім, він не
