Я кричав ще щось, і вони ображено відходили. А я сидів і слухав, як свище вітер в скелях…
А далі.
Сталося це так. Я став різати виноград до Алі-Шаїба. Це-ж правда, я не знав, що й Мусема буде там. Хіба те, що вона в той день стояла коло контори, було доказом?
Ви ще може гадаєте, що у Еффенді-Смаїла я одержував більше, як у Шаїба? Яка дурниця!
У Шаїба я одержую не менше. Може, трохи менше, зате праці менше. От!
Ну, й от! Цілий день я бачу її постать і засмажені, золоті руки. У неї велика, чорна коса.
Я ріжу, а вона носить. Ми в парі.
Ви ще, може, подумаєте, що це я нарочито зробив так? Ні, ні! Запевняю вас. Це — випадок.
Коли нахиляється вона, я бачу її ноги — вони теж стрункі й гарні.
А вечорами, коли знов бився вітер над морем в конанні, ходив я на виноградник і чекав її там.
Я лягав на землю і, повертаючись на спину, смоктав ґроно і здавалося мені, що то я цілую її.
Знов співає вона над морем і знову прихожу я і обгортаю її. Вона не каже нічого й хоче встати. Я однією рукою держу її міцно,
