стого, без жодної домішки. Цей гній, як уже згадувалося, при загниванні дав велике тепло, яке держиться досить довгий час — до 4 місяців, поступово й поволі зменшуючись. Крім того він не дає неприємного духу при тлінню, на ньому не з'являються ріжні гриби-поганки то що, що часто бувають на коров'ячому гною.
Кінський гній має також ті гарні властивості, що найшвидче зогрівається, даючи на 7-й день, після складення на купу, тепла до 60 градусів, яке потім спускається через другий тиждень до 25 градусів і держиться, приблизно, на цій височіні майже місяць, коли знижується до 17,5–20 градусів. У цей час стає вже доволі соняшного тепла, яке, таким чином, доповнює зменшуване тепло від гною.
Крім коров'ячого гною вживають для парників ще й овечого гною, який вважається на другім місці після кінського по своїй теплодайності.
При вживанню гною треба звертати увагу, скільки в ньому є соломи. Найкращий гній буде такий, що змішаний наполовину з соломою, добре втоптаний під ногами в худоби. Із стаєнь чи хлівів такий гній викидають на купу перед самим закладанням парників. На купі гній швидко зогрівається і за 5–6 день стає придатним для парників.
Крім гною, для нагрівання пізніх холодних парників та для перекладання гною в напівтеплих і инших парниках годиться також і листя з дерев, що вгрібається в купи по лісах чи садках. На зіму ці купи треба робити великими, щоб зімою листя не промерзало.
