ствах, найкраще вкинути в купу гною кілька грудок доброї вапни, яка дуже швидко розігрів гній.
Набивання парників. Ця робота така важлива й відповідальна, що до неї треба ставитися дуже серйозно й уважно. Від правильного набивання залежить увесь успіх парникових культур, а коли щось у парникові зле зроблено, то вся праця піде внівець, всі чи більша частина рослин зле ростиме або й зовсім загине. Тому при набиванні парників треба перш за все мати добрий матеріял — добре зогрітий гній та як слід укласти його в парники.
У поглиблені парники, тоб-то зроблені в ямі, заздалегідь становлять і закріпляють ящики, яму обчищають від снігу, а тоді підносять чи підвозять гній з купи, що парує, й акуратно розкидають в ямі, починаючи з самого краю. Гній треба добре розштрушувати вилами (граблями), накладаючи перший шар не широко до 1½ арш. від краю ями. При тому треба рівномірно перемішувати гній, що лежав усередині в купі, з тим, що був зверху. Коли у гною багато соломи, його особливо акуратно треба розтрушувати, щоб не ліг купами чи грудками, і потроху втоптувати. Докидавши гній до верху ями чи парника, і втовкуючи вилами кожний шар, зверху, а особливо по-під стінами парника, вминають його ногами, для чого краще пустити на гній зверху підлітка, щоб утоптав як слід, але не дуже міцно
