(бо вага 2½–3 п. все-таки не те, що 4–4½ п. в дорослої людини).
Роботу цю треба виконувати швидко й акуратно, щоб шари гною лягали однаково, не грубше й не тонше, однаково втоптані, і щоб гній не дуже вихоложувався. Тому набивання краще робити в не дуже холодну погоду — коли на дворі відлига або соняшна погода.
Коли увесь парник (властиво всю яму) заповнено гноєм, зараз же його закривають рямами, а як-що на дворі холодно й хмарно, то й матами. В соняшну погоду мати знимається, щоб сонце підогрівало верхні шари гною. При таких пересторогах гній через 3–4 дні зогріється, тоді парники добре провітрюють, щоб випустити з них смердючі гази. Коли гній подекуди осів або нерівно лежить, потрібно підбавити його, щоб яма була повна зверхом, та щоб поверхня гною була цілком рівна.
Ще через день, побачивши, що гній осів трохи, можна насипати в парник землі й дати їй добре прогрітись.
Таким способом закладають поглибленого парника.
Надземного парника закладають трохи по инакшому. Те місце, де мають його закласти, обчищають добре від снігу чи сміття, вирівнюють і взагалі готують до ставляння парників. Потім, залежно від кількости парників та рям, підвозять чи підносять потрібну кількість гарячого гною, який, знов-таки відповідно до числа рям чи парників, і розкидають по
