зросту, однакового розміру, а не такі, щоб одні глушили та переростали инші.
Рядки в парниках визначають вищезгаданими лінійками, дощечками, які вдушують у землю, роблячи разом з тим і невеличку борозенку й відмірюючи однакову просторінь поміж рядками. Для більшости парникових рослин рядки для засіву робиться не більш як 1–2 вершки один від одного, а глибини досить буває ¼ вершка, цього й досягають отим самим вдушуванням лінійок у землю.
В дуже рідких випадках не вживають рядкового засіву, хіба-що погода дуже холодна і є загроза, що, коли держати довго відкриті парники, то вони сильно вихолонуть. Тоді вживають розкидного засіву, при чому потрібно яко мога рівномірніше розсіяти насіння. Взагалі, в холодну погоду треба дуже обережно обходитися з парниками, щоб не вистудити їх занадто. Для того, особливо при ранньому засіві, коли надворі ще дуже холодно, треба робити так, щоб не пускати багато холоду всередину в парники. Цього досягають таким чином, що ряму підіймають з одного боку, протилежного вітрові, й то настільки, аби можна було тільки влізти попід самий край парника, на якому сперто ряму. З боків відкриті краї рями вкривають поставленими на ребро матами чи рогожами, щоб теж не допустити вітру. Щоб зручніш було робити, біля протилежного краю парника, посередині відкритої рями кладуть дошку, спираючи її на береги двох сусідніх рям чи краї парника та сусідної рями. Дошка
