милки, можна вважати за рівну 0, в найпростіших дорівнює половині остаточної величини — розмірів, цілком достиглого материнського організма.
Константа в Paramaecium, як виявилося, є досить низька: K=0,3.
Було цікаво перевірити одержані таким чином дані на інших представниках найпростіших того ж класа Ciliata, як і інших класів найпростіших. Найцікавіше було б дослідити ріст представників більш просто організованих класів, як от: Flagellata та Rhizopoda. При виборі об'єкта доводилося керуватись двома основними умовами. Поперше, тварина повинна бути такою, щоб її легко було культивувати і отже мати для виміру особини, що безсумнівно нормально ростуть. Подруге, треба щоб її можна було вимірювати в живому стані, отже вона по можливості не повинна міняти свою форму, і (хоча б на короткий час) залишатися у спокійному стані. Серед представників класа Flagellata мені не вдалося підібрати об'єкт, що хоч у будьякій мірі задовольнив би ці вимоги. Серед Ciliata я обрала Blepharisma lateritia, що своїми властивостями, як з боку культивування, так і з боку придатності для вимірів, наближається до Paramaecium, а саме: її досить легко здобути в вигляді доброї життєздатної культури та можливо провадити відносно точні виміри. Значно трудніше знайти об'єкт серед Rhizopoda, який відповідав би обом вимогам. Як виявилося, найпридатніші є Heliozoa, що з них я обрала Actinophrys.
Культури Blepharisma lateritia я одержала з лабораторного акваріума та тримала її у кристалізаторах малого розміру (5–6 см у діаметрі) на сінному наварі. При цьому за страву для Blepharisma були сінні бактерії та дрібні інфузорії. Для вимірювання я висаджувала окремі особини зараз же після поділу на предметове скло та накривала покривним склом. Перед тим на предметове скло я клала невелику кількість ниткуватої водорослини та шматочок бактеріальної плівки. Ниткувата водорослина підтримувала покривне скло, а біля шматочків бактеріальної плівки інфузорії довгий час залишалися на місці, що давало можливість більш точно робити виміри. Для Blepharisma, у якої збільшення обсягу очевидно не пропорціональне ростові у довжину, доводилося робити два виміри: у довжину та навшир у самому ширшому місці тварини. Зважаючи на чималий проміжок між двома поділами, я робила виміри кожних 3 години (для Paramecium такі проміжки зберігалися протягом усього життьового циклу) тільки з початку життя особини, коли швидкість росту значно вища, далі через шість годин, а вночі навіть через 12 годин. Усього я виміряла 41 особину. Одержані розміри довжини та ширини я перемножала та одержувала площу. Звичайно, при цьому виходить помилка (бо Blepharisma не є чотирикутник), але помилка спільна для всіх вимірів, і тому загальний характер змін швидкості росту не змінюється. З одержаних розмірів я вираховувала середній розмір тварини для кожного виміру.
Техніка ведення культур Actinophrys значно складніша — доводилось вести двочленну культуру, себто окремо культивувати організми, які я вживала як об'єкти досліду та окремо організми, якими я цих перших годувала. За середовище для ведення обох культур я брала розчин Бенеке за рецептом Беляра, який вживав цей розчин теж для ведення
