§ 322. На північ від села Рудні Хочинської лівий беріг ріки Уборти стає низовинним і далеко відступає на захід від ложища ріки, залишаючи широку болотяну заплавину (подекуди до півтори верстви завширшки). Схил лівого берега ріки Уборти тут дуже положистий, лісуватий, позбавлений природніх відслонень. На вершку берега, на шляху з Рудні Хочинської до села Хочина, є декілька приземкуватих горбків, що на них знаходяться скибові і щебіневі виступи дуже міцно звітрілого амфіболового граніта; ці виступи визирають з-під поволоки польодовикових пісків; домішки куснів гнейса і окварцованого гнейса тут не спостерегається.
§ 323. Село Хочин, старовинне Хочене (№ 42, т. I, стор. 429-430; № 1, стор. 23; № 52, стор. 238) розташоване, згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот, на абсолютній височині 71,6 сажня (№ 9, стор. 106; № 58, стор. 40, під № 861) і на відносній височині тільки 0,85 метра над рівнем ріки Уборти (№ 9, стор. 107). Село лежить на краю широкої, болотяної заплавини Уборти. В самому селі за зимової пори кустарі-ганчари здобувають неглибокими ямами „білу глину“ (каолін); на жаль, улітку ці ями закинуті, заповнені дощовою водою і я не міг їх дослідити. Згідно з переказовими відомостями, каолін лежить дуже близько до поверхні землі і зложище його має значну грубість (більш як 6 метрів); згори він нечистий, має сіру барву, а глибше стає білим; поземе розповсюдження зложищ не з'ясоване. Ізольованість цього родовища каоліну і відсутність таких родовищ по инших навкружних місцях наводять на думку, що каолін утворює тут гніздувате зложище невеликих розмірів.
§ 324. Біля села Хочина впливає до ріки Уборти лівий доплив її — річка Лядська (№ 9, стор. 209; № 54, стор. 92, під № 175), що починається у лісовому болоті Паруб. Ця річка, як з'ясовано її дослідом, на усьому свойому протязі тече в низовинних, положистих, задернованих і здебільшого заболочених берегах, що не мають природніх відслонень. На великих, грузьких болотах на захід і на північний захід від села Хочина (болота Зав'юнище, Страхово, Заболоття, Липиця, Піджердища), що улітку цілком неприступні для дослідів, за старовинних часів здобувано болотяну залізну руду (лімоніт). (№ 6, стор. 50 і 76. № 33, стор. 264; № 44, стор. 102). Ця руда перероблювалася примітивними методами на місцевих „руднях“ (чавунотопних заводах) до другої половини минулого століття. Згідно з переказовими відомостями, виступів каміння на цих болотах взагалі не спостережено.
§ 325. Нижче села Хочина по течії ріки Уборти лівий її беріг стає дуже низьким і болотяним і спливається непомітно з заплавиною. Виступів кристалічних порід тут не спостерегається; на поверхні усюди видко лише глибоку поволоку сипких, безнаметньових польодовикових пісків без домішки продуктів звітрювання кристалічних порід. Згідно з переказаними відомостями, на берегу струмика Мостець (що губиться у болотах) і на просторі між урочищами Гаврилів Лісок, Ве-
