рікою. Недалеко від правого берега Уборти починаються заплавинові болота лівого берега річки Свидівки.
§ 337. Маленьке село Картиничі (№ 84, т. III, стор. 887) розташоване на правому березі Уборти, на низеньких горбках заплавини, що зложені з алювіяльних покладів (переважно піскуватих). Нівелюванням західньої експедиції для висушування болот тут встановлено абсолютні височині 64,7 сажня і 65,4 сажня (№ 9, стор. 110; № 58, стор. 40, під № 867) і абсолютна височина рівня ріки Уборти 63,3 сажня (№ 9, стор. 111); відносна височина алювіяльного правого берега ріки Уборти виносить тут від 2,99 до 4,49 метра. Схили берега дуже положисті і позбавлені відслонень. На півверстви на південь від села починається досить широке грузьке болото узбережжя річки Свидівки.
§ 338. Річка Свидівка (№ 54, стор. 91, під № 115) або Болотниця утворюється через сполучення цілої системи річок та струмиків. Верхів'ями річки Свидівки являються річки Червонка та Пертниця; після їх сполучення утворюється річка Болотниця, що приймає з правого боку доплив річку Зимуху або Яблонку, а з лівого боку річку Жалобницю; далі річка Болотниця одержує вже назву Свидівка і поблизу свого гирла приймає з правого боку ще доплив — річку Локницю; ця остання у своїх верхів'ях приймає справа річку Бігуньку (з лівим допливом Рудчицею), а далі річку Жидову й струмик Річицю. Таким чином гідрографічна система річки Свидівки є досить складна і ця річка має досить велике сточище. Частина названих річок починається на грузьких болотах і не має на своїх берегах ніяких відслонень, а инша частина (річки Червонка, Пертниця, Зимуха і Бігунька) мають свої верхів'я на західній закраїні п'єдесталу Славечансько-Овруцького кряжу, де вони глибоко врізуються у різні породи, а далі вони вступають в обширі болота; тому характер течії і берегів цих річок неоднаковий, дуже контрастовий; у межах болот вони взагалі не мають відслонень, мають малі похили і повільну течію; проте по цих річках і на болотах спостерегаються подекуди цікаві геологічні відслонення, що описані далі, і численні ланцюги польодовикових барханів.
§ 339. Верхів'я річки Червонки (№ 9, стор. 207; № 54, стор. 91, під № 158; № 52, стор. 63, 166, 176, 251) знаходяться у глибокому, темному ущіллі або „каньйоні“ біля підніжжя південно-західнього краю північно-західньої частини п'єдестала Славечансько-Овруцького кряжу, що був докладно описаний в иншій моїй праці (№ 68), на віддаленні трохи більше одної верстви на південь від села Куликів (№ 52, стор. 166, 169, 176), недалеко від джерел річок Полохатинки й Славечни (№ 68, §§ 8-25), між урочищами Довга Дуброва і Потік, на абсолютній височині 92,5 сажня (№ 58, стор. 40, під № 868).
Тут маємо справжню царину диких, первісних, незайманих лісових нетрів, що складаються з надзвичайно густих заростів листвяного лісу та чагарника, дуже важко приступних; ані шляхів, ані навіть стежок в цій темній гущавині нема. Уся поверхня землі в цих темних
