луках; це доводить, що тут маємо первісне родовище цієї вибухової породи, але форму його з'ясувати не можна з самих лише природніх відслонень. (№ 24, стор. 313).
§ 14. Слобода Нараївка (див. вище, § 11), лежить на низовинній рівнині. На південь від слободи проходить гряда гранітових скиб, що тягнеться на північний схід і перетинає слободу (виступи упоперек вулиць). Трохи на південь, на шляху до слободи Вірівки, стоить півкругом ряд горбів; півкруг одкритий на південний захід. В північно-західньому крайньому горбі виступає грубозернястий граніт з жилками дрібнозернястого; на схилі спостерегається якась лупакувата порода. В південно-східньому горбі виступає такий самий граніт з пегматитом. Між горбами виступає темна ефузивна порфірова порода. Ряд горбків граніта проходить теж на схід від хутора Мокляківського (у сточищі річки Мокришки). Ґрунт тут піскувато-глинястий; поблизу проходить межа розповсюдження моренового краєвиду. (№ 24, стор. 313–314; № 66, стор. 33).
§ 15. Далі на обох берегах ріки Уборти на рівному місці розташоване село Кулеші. Тут в ямах відслонені ясно-сірі суглинки і буруваті глини; на північ (на шляху до м. Емильчина), на захід і на схід від села знаходяться горби з виступами гранітів, що тягнуться на південний захід до ріки Случа (до села Сербів) і до села Цецилівки.
На віддаленні трьох верстов на південний схід від м. Емильчина, на горбах, у каменярнях, видслонюється дрібнозернистий, червонуватий, масивний граніт з порфіровими вилученнями скалинців і біотита, з гори дуже звітрілий; на цьому граніті лежать хвилясто-верствуваті флювіогляціяльні жовті піски з жорствою та відламками граніта, верствою до двох аршинів завгрубшки; на них лежить червонувато-бурий суглинок з грубими піскуватими та жорствуватими кублами (гніздами), та перелавленнями ясно-жовтого піску та жорстви; цей суглинок є завгрубшки один аршин і до гори поступово переходить в ясний жовтувато-сірий лесуватий суглинок, піваршина завгрубшки (№ 24, ст. 314).
§ 16. На південний захід від села Мокляків (№ 64, стор. 97) тягнеться з заходу на схід гряда горбів граніта, що дає відножини до самого села, де в багатьох місцях на вулицях виступає природній брук з ясно-сірого граніта. Граніт тут дрібнозернястий, білуватий, з більшими зернами біотита і жилками пегматитового граніта. Долина села Мокляків належить до системи безнайменного струмика, що його верхів'я знаходяться між гранітовими горбами (між селами Мокляками і Степанівкою), де проходять і жили ефузивних порід; цей струмин впливає з правого боку до ріки Уборти в м. Емильчині. (№ 24, стор. 314).
§ 17. Містечко Емильчин (або Емельчин, старовинне польське Мендзиржець, — див. польський географічний словник, № 84, т. II, стор. 352; Теодорович, № 42, т. I, стор. 211–212; Тутковський, Енциклопед. словник, півтом 22, стор. 632; № 64, стор. 97) розташоване на невисо-
