воний і сірий типовий Овруцький пісковик (§ 156), зрідка з домішкою дуже дрібних зернят ортоклази (до 2 міліметрів у діяметрі); иноді основну масу утворює дуже нерівнозернястий рожево-сірий Овруцький пісковик (§ 157). Риняки у конгломераті иноді скупчені досить густо, иноді вони порозкидані в основній масі на віддаленні 10 і навіть 20 сантиметрів один від одного. Ці риняки цілком заокруглені, мають кулясту або овоїдну форму і добре вигладжену поверхню (§§ 148, 160); риняки складаються здебільшого з сірого, мутно-сірого і мутно-білого кварца та з темно-червоної, зрідка чорної смугастої яшми (§§ 148, 156); дуже рідко у конгломераті спостерегається ще мусковіт (§ 157); діяметр риняків буває 1-2 сантиметра (§ 148), півтора сантиметра (4$ 160), 2 сантим. (§ 161), 3,5 сантим. (§ 157) і до 5 сантим. (§ 156). Матеріял риняків місцевого походження; великі зерна мутно-сірого кварца (тотожнього з описуваними риняками Овруцького конгломерати) я знайшов, наприклад, в амфіболовому граніті села Перги (§ 171), а яшму різних барв — біля села Збранків (№ 57, стор. 131-133).
Майже в усіх своїх виступах Овруцький конгломерат виявляє на поверхні своїх скиб надзвичайно гарне і виразне еолове оброблення: уся поверхня скиб буває добре виполірувана, усі кварцові риняки наче вкриті лаком (покостом) і мають дзеркальний блиск, а деякі риняки, що вистають вище поверхні скиб, зрізані ускісно-виполіруваними площами і перетворені на пірамідальні риняки (малюнки з фотографій таких риняків — див. № 52, стор. 49, мал. 3 і № 57, табл. 11, мал. 27).
Овруцький конгломерат може вживатися, як будівельний камінь і як гарний орнаментний матеріял; він є дуже міцна і тверда порода і не підлягає хімічному звітрюванню; спроби шліфування на ньому виявили дуже гарний вигляд і дуже оригінальний малюнок на його куснях.
§ 464. В багатьох місцях на скибах і у середині скиб Овруцького пісковика і Овруцького конгломерата я спостерегав яскраві ознаки інтенсивного окварцування; вони виявляються через існування жилок (почасти розгалужених) молочно-білого кварца, що вдаються з поверхні у середину периферичних частин скиб по цілком неправильних щілинах; ці жилки Йдуть по випадкових напрямах, не виявляють рівнобіжности між собою і являються очевидно заповненням тих щілин, що вже існували у породі підчас просякання до неї кремових розчинів, що з них викристалізовував молочно-білий кварц. Такі кварцові жили і жилки зустрічаються майже в усіх виступах Овруцького пісковика описуваного простору (див. §§ 142, 160, 161, 164, 181, 331, 340, 342, 344, 253, 354, 357, 358, 368). Поруч з такими жилками кварца і їх різноманітними відгалуженнями (апофізами) дуже часто спостерегається на неправильних поверхнях, що ними обмежуються скиби Овруцького пісковика, також кора молочно-білого кварца різної грубости (подекуди до 5 сантиметрів завгрубшки, — див. §§ 342, 344); ця кора одягає собою скиби з поверхні і часто носить на собі теж дуже яскраві ознаки еолового оброблення (§§ 142, 160, 181, 182, 333, 340, 342, 344, 353
