354, 357, 358, 368). Иноді у дорожнечах кори молочно-білого кварца трапляються досить гарно виобразовані кристали молочно-білого, непрозорого кварца (§ 164). Ці ознаки інтенсивного окварцування на Овруцькому пісковику (і на гнейсах, як описано вище, § 445) свідчать, що в описуваному просторі на значних (але локалізованих) площах переводилася (після утворення Овруцького пісковика і після розпадання його на скиби) праця особливих кремових розчинів, мабуть в звязку з колишніми гейзерами, що тут існували (Див. №№ 67 і 91). Як видко з попереднього докладного опису місцевостей, це надзвичайно інтенсивне окварцування переводилося на обмеженому просторі, було локалізоване переважно на правому узбережжю ріки Уборти (на гнейсах і Овруцькому пісковику) геть до західньої третини п'єдестада Славечансько-Овруцького кряжа, а на лівому узбережжю Уборти захопило розмірно нешироку смугу; на південь і на північ окварцування розповсюджувалося теж не дуже далеко; по величезних инших площах Українського кристалічного кряжу ніде слідів такого окварцування не спостережено; отже ясно, що воно залежало від якихось локальних, місцевих причин; такими причинами могли бути лише особливо-концентровані кремові розчини, що утворюються лише гарячими водами (гейзерами); можливість колишнього існування гейзерів в описуваному просторі стверджується наявністю виступів тут вибухових порід, що описані вище (§§ 449-450) на віддаленні від 10 до 52 верстов на південь (і на захід) від описуваної місцевости. Згідно з моїми вирахунками, площа розповсюдження слідів гейзерів (окварцування) на лівому узбережжю Уборти становить приблизно 280 квадратових кілометрів, а на правому її узбережжю — 922 квадратових кілометри, разом 1202 квадратових кілометри; на цьому просторі за найдавніших геологічних часів (починаючи з архейської ери геть до середньо-девонської епохи і трохи пізніше) переводилося особливо міцне хімічне звітрювання кристалічних порід та взагалі виключно міцні гідрохімічні процеси (розчинення і осаджування кремової кислоти); такі явища можна з'ясувати лише припущенням існування особливо міцних гарячих джерел (гейзерів). (Див. мої праці №№ 67 і 91).
§ 465. Умови уложення Овруцького пісковика дуже своєрідні і оригінальні. Ця порода ніде не заповнює колишніх западин у кристалічних породах і лежить на різних абсолютних височинах, утворюючи здебільшого довгі і вузькі смуги або „кряжі“, що дуже виразно видаються у рельєфі. Залягання Овруцького пісковика (і Овруцького конгломерата) безпосередньо на гранітах констатовано моїми докладними дослідами в таких місцях: в околицях села Рудні Озерянської, у викрої Усовської залізниці, на амфіболовому граніті (§ 146); в околицях півстанції Поста Дровяного на 196-ій верстві Київо-Ковельської залізниці, на сірих гранітах (разом з Овруцьким конгломератом; § 156); на 12-13 верствах Усовської залізниці в околицях села Озерянів (§ 161); окрім того, у сточищі ріки Норина, у селі Збранках, в ярі Дехтярні
