(№ 57, стор. 140-141) і в різних місцях вздовж Київо-Ковельської залізниці у сточищі ріки Жерева (Білокоровичі-Топильненський кряж). (Див. № 48, стор. 32-33). Абсолютно ніякого звязку з гнейсом Овруцький пісковик не має.
Ніде на обширому просторі розповсюдження Овруцького пісковика в ньому не спостерегається справжньої верствуватости; він розпадається тільки на цілком неправильні скиби (що виникли шляхом механічного звітрювання у пустині); обриси цих скиб зовсім неправильні і тільки випадково наближаються до плитуватої (або клинуватої) форми. Замість звичайної верствуватости в Овруцькому пісковику помічається надзвичайно виразна і характерна діягональна верствуватість, що є властива справжнім еоловим пісковикам; така ускісна або діягональна верствуватість виявлена, наприклад, у верхів'ях річки Червонки (§ 340), в околицях села Куликів (§ 342), у селі Бігуні і його околицях (§ 375) і по багатьох инших місцях у Славечансько-Овруцькому кряжі (§ 68, стор. 49. Малюнки з фотографи цієї діягональної верствуватости я подав в инших моїх працях, — див. № 52, стор. 177, мал. 10, правий кусень; № 57, табл. 6, мал. 7, правий кусень).
§ 466. Ніде у своїх виступах Овруцький пісковик не утворює суцільних, непорушених пізнішими процесами скель або масивів; усюди він є порозбитий різноманітними щілинами на великі і менші скиби. З поверхні він завсіди порозбитий на деяку глибину щілинами механічного звітрювання у пустині і утворює в усіх своїх виступах надзвичайно типові розсипища, — цілі моря каміння, наче природній брук з гострорубих, ріжкатих скиб різної великости. Такі розсипища спостерегаються усюди, де тільки виступає на поверхню Овруцький пісковик або конгломерат, і являють собою його незмінну приналежність або властивість (див. вище, §§ 141-143, 147-149, 151, 158, 159, 161-163, 181, 182, 331, 339, 341-345, 351, 353-354, 357-359, 368-370, 372, 375-376, 378-379). Подекуди можна навіть бачити поруч неправильні, але цілком відповідні одна до одної частини скелі або скиби, що розпалася на місці на декілька скиб або куснів унаслідок механічного звітрювання у пустині; такі випадки я спостерегав, наприклад, на південь від села Куликів, між урочищами Довга Дубрава і Потік, у верхів'ях річки Червонки (§ 339).
Щілини механічного звітрювання тягнуться в Овруцькому пісковику на досить значну глибину і мають цілком випадкові напрями, але зрідка трапляється спостерегати і глибші поверхи Овруцького пісковика, що до них вже не досягало механічне поверхневе звітрювання; в цих поверхах можна вже спостерегати особливі щілини, що теж розбивають масив Овруцького пісковика на великі скиби, — це вже будуть щілини тектонічні, що мають не випадкові напрями, а певні постійні азимути. Такі тектонічні щилини можна спостерегати дуже зрідка, — тільки по тих місцях, де штучні відслонення дають можливість бачити безпосередньо глибші поверхи Овруцького пісковика. Такий випадок я
