одного. Східній горб має заввишки 8 метрів і має вигляд широкої бані з дуже положистими схилами; тільки західній схил його дуже стрімкий; тут здавна здобувають камінь для різних потреб (для будування грубок та для облицовки колодязів). У каменярнях виступає вибухова порода, що порозбита щилинами відокремлення на ріжкаті скиби неправильної форми з прогинами від 0,4 до 1,3 метра. Порода дуже звітріла і свіжі зразки здобути досить важко. Макроскопічно ця порода (амфіболовий мікрограніт) складається з ясно-сірої оснівної маси з рясною кількістю порфірових вилучень ідіоморфного, білуватого або червонуватого скалинця (здебільшого двояки ортоклази по карльсбадському закону) та чорної, звітрілої рогової свитні.
§ 33. Другий горб у селі Горбові знаходиться на захід від попереднього (описаного в § 32), має більшу височину (до 12 метрів) і грядувату форму у плані. На його задернованих схилах містяться садиби і городи, а на самому вершку стоїть вітряк. Невеликі скиби вибухової породи визирають на схилах горба; в одній садибі збудовано склепіння над входом до льоху з куснів цієї породи. На вершку гряди, біля вітряка, цілою скелею виступає діоритовий порфірит; скеля має нерівну, східчасту поверхню; каменярень тут нема, але природні скиби породи виламуються та забираються мешканцями для різних потреб. Скиби мають здебільшого паралелепіпедальну форму. Вибухова порода тут дуже тверда і свіжа, мало звітріла. Макроскопічно можна відрізнити дві відміни породи. Переважає афанітовий темно-сірий діоритовий порфірит з невеликою кількістю порфірових вилучень скалинця та рогової свитні; другорядне місце займає порода яснішої сірої барзи, з ряснішими порфіровими вилученнями; ця порода утворює перехід до амфіболового мікрограніта. На вершку західнього схилу зустрічається ще одна відміна вибухової породи,— чорний діоритовий порфірит з невеличкими ідіоморфними вилученнями скалинців та з плитувато-стовпчастим відокремленням. — Відносини вибухової породи до місцевого граніту не можуть бути з'ясовані за-для відсутности відповідних природніх відслонень.
§ 34. На північ від села Горбова до колонії Чмілівської тягнеться обшира болотяна низовина (з каналами для висушування); виступів кристалічних порід тут нема; ґрунт складається з слабо-піскуватого, водопепроникливого, неправильно-верствуватого передльодовикового суглинка без наметнів.
Село Чміль або Чмель (№ 84, т. І, стор. 867; № 1, стор. 25; № 42, т. І, стор. 206) лежить на низовині і оточене обширими болотами, особливо з заходу і з півночи, де знаходяться верхів'я річки Вуглі (болота Мельників Ставок, Жархово, Черевич, Луб'яний Мох і и.). У праці Миклухи-Маклая тут не згадуються виступи кристалічних порід, але на його мапі вони зазначені (№ 29, геологічна мапа).
Зразки вибухових порід з села Чміля уперше були приставлені до Київського университету за 80-х років минулого століття колекто-
