рич); абсолютна височина виносить тут, згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот, 82,2 сажня (урочище Колодище; див. № 9, стор. 104; № 58, стор. 38, під № 762). З цього болота витікає річка Мутвиця (№ 54, стор. 90, під № 142), що в ії сточищі західня експедиція збудувала сітку каналів завдовшки 7 верстов (№ 9, стор. 501-502); ця річка з допливом Мудрич (№ 54, ст. 101, під № 847) течуть в положистих піскуватих берегах без природніх відслонень.
§ 64. Надзвичайно мальовничими і цікавими стають береги ріки Уборти біля села Рудні Бистрої, що ніде не згадується у літературі. Тут на правому березі ріки знаходиться цілий ряд виступів кристалічних порід. Ріка Уборть утворює тут різкий зворот майже під прямим кутом, розділена на два протоки невеликим каменистим островом та перетята упоперек грядою кристалічних порід, що утворює тут величезну швидкість течії (ця швидкість була, очевидьки, причиною назви села); правий проток вище гати несеться із скаженою швидкістю і далі падає пінястим гарним водоспадом до півтора метра або 2,1 аршина заввишки (це я спостерегав 9-го червня 1906 року після дощу; за посушливої пори, згідно з переказами робітників на млині, височина і швидкість водоспада трохи зменшуються, але він існує постійно). Абсолютна височина літнього рівня ріки Уборти в цьому місці виносить, згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот, 78,5 сажнів (№ 9, стор. 105). Рев водоспада чутко на далекому віддаленні. Гать млину складається тут тільки з великих куп кам'яних скиб, що між ними цілими потоками продирається вода; на обох протоках ріки Уборти збудовані мости із шлюзами, але ці шлюзи ніколи не замикаються і часто бувають знесені течією (так було і в день моїх дослідів). Млин тут примітивного укладу (з підливним колесом) збудований на острові, з лівого боку правого протоку; млин цей може працювати лише в деякі часи, за низької води. Ця цікава і мальовнича місцевість ще ніким не описана і цілком невідома.
§ 65. Геологічна будова цієї місцевости дуже цікава. Схили правого берега біля самого водоспада угорі положисті і задерновані, а надолі досить стрімкі і подекуди урвисті. Тут у долішній частині схилу виступає ціла низка невеликих скель звітрілого гнейса, до 4 метрів заввишки над рівнем ріки. Ця порода дуже дрібнозерняста, сірої барви (різних відтінків), з досить правильною тонкою верствуватістю; верстви гнейса мають переважно простягання на північний схід (на N 20° O); вони міцно дислоковані і падають на захід-північний захід дуже круто, — під кутом 81°. Гнейс являє тут усі ступені звітрілости від досить твердої кам'яної породи до м'якої, майже землястої маси. Відповідно змінюється і його барва.
У долішньому поверсі гнейса подекуди влучені дуже великі гарні жили середньозернястого червоного граніта, що дуже різко відрізняється барвою і структурою від гнейса; це є, очевидьки, пізніша інтрузивна порода, що втручилася по щілинах гнейса. З дайків цього
