граніта здебільшого складається поріг на дні ріки біля водоспаду. Ширина жил граніта у гнейсі виносить від одного до чотирьох метрів. Подекуди гранітові жили виступають на поверхню дайками і на схилі правого берега ріки. На острові теж виступають скелі гнейса з великими жилами граніта; вони тут дуже зруйновані колишніми каменярнями і мають дуже нерівну поверхню. Скелі правого берега вкриті згори грубою товщею польодовикового піску, що його схил є здебільшого задернований, почасти зарослий чагарником.
§ 66. Нижче млина села Рудні Бистрої правий беріг ріки Уборти швидко знижується до 5 метрів; горішня частина берега має дуже, положистий схил, що повільно знижується на схід від ріки; долішня частина берега має стрімкий схил (до 65°), що є здебільшого задернований, подекуди лише складається з осипищ польодовикового піску. Біля підніжжя берегового схилу в декількох місцях спостерегаються скибові виступи звітрілого гнейса. Такий характер беріг утримує і далі геть аж до містечка Олевська.
§ 67. Біля села Барбарівки (Теодорович, № 42, т. І, стор. 423) і в її околицях усюди видко на поверхні, на вертку берега, на положистих схилах берега ріки Уборти і балок, а також у штучних відслоненнях (ямах і ровах) самісінький тільки польодовиковий пісок. Абсолютна височина берега досягає тут, згідно з моїм барометричним нівелюванням, біля 85 сажнів (див. № 58, стор. 38, під № 768), а відносна височина берега над рівнем ріки виносить до 14 метрів (на віддаленні одної верстви від млина села Рудні Бистрої). Далі поблизу містечка Олевська до ріки Уборти впливає з правого боку невеличка річка Замликом (див. № 54, стор. 90, під № 143), що починається у великому лісовому вододільному болоті Мостище і протікає в положистих піскуватих берегах без природніх відслонень.
§ 68. Містечко Олевськ (за старовини Волевськ, Олегськ; див. Ржончинський, № 83, стор. 141; Ешар, № 78, т. ТІ. стор. 237; Орлов, № 32, стор. 480; Щекатов, № 72, т. IV, стор. 829; Зябловський, № 12, т. VI, стор. 371; Бюшінг, № 7, стор. 218; Вирвіч, № 95, стор. 287; словник, № 77, т. II, стор. 56; Всеволожський. № 92, т. І, ст. 20; Штукенберг, № 89, т. III, стор. 331; Балинський, № 74, т. II, стор. 546; Бунге, № 6, стор. 50; Стодпянський, № 39, стор. 166; Оссовський, № 33, стор. 182; № 34, стор. 7; Теодорович, № 42, т. І, стор. 422-424; каталог, № 22, стор. 25-26; Забелин, № 10, стор. 59; Отецький, № 87, т. І, стор. 203 і 207; Уваров, № 69, т. II, стор. 95; польский географічний словник, № 84, т. VII, стор. 480; Миклашевський, № 27, ст. 10; Толмачев, № 44, стор. 102; Жилинський, № 9, стор. 10, 165, 350, 502 і атлас, табл. 32; Антонович, № 1, стор. 23; Тутковський, № 48, стор. 369-371, 425, 428, 430, 459, 461, 464; № 51, стор. 9-10; № 52, стор. 23, 59, 309; № 58, стор. 36, під №№ 764-765, 40, під №№ 847-848, 68; № 66, стор. 24, 49); ще за недавніх часів (перед збудуванням Київо-Ковельської залізниці 1900-1901 р.) було дуже глу-
