ротких уваг про геологічну будову м. Олевська і його околиці були подані в моїх оголошених працях (зазначених вище). Біля м. Олевська було зроблено знахідки кам'яних знаряддів неолітичного віку (Уваров, № 69, т. II, стор. 95; Антонович, № 1, стор. 25).
§ 69. Містечко Олевськ розташоване на правому високому березі ріки Уборти, що утворює подекуди досить стрімкі урвища. Відносна височина берега, згідно з моїми барометричними нівелюваннями, досягає 13, а по деяких місцях і 15 метрів. Абсолютна височина правого бе рега ріки Уборти, згідно з докладним інструментальним нівелюванням, що його виконано при будуванні Київо-Ковельської залізниці року 1900, виносить від 84,96 до 85,79 сажня при абсолютній височині літнього рівня ріки 79,05 сажня (ці цифри узяті з докладного профіля Київо-Ковельської залізниці); згідно з старішим нівелюванням західньої експедиції для висушування болот, абсолютна височина літнього рівня ріки Уборти біля м. Олевська є рівна 77,1 сажня (№ 9, стор. 10 і 185).
Ріка Уборть тече тут в одному кориті, між високими берегами; улітку глибина її взагалі невелика, але дуже нерівномірна по різних місцях; подекуди на дні існують глибокі ями, по инших місцях ріку можна переїздити бродом, але і на таких місцях після дощів рівень ріки міцно звищуєтьея. За весняного водопілля рівень ріки підіймається до абсолютної височини 81,33 сажня або до відносної височини 4,87 метра над літнім рівнем, зрідка ще й більше (№ 48, стор. 480). Площа живого перетину ріки, згідно з даними західньої експедиції для висушування болот, виносить улітку (в динні) 1,20 квадр. сажнів; пересічна швидкість течії 0,078 сажнів на секунду; витрата види улітку 0,096 к. сажнів на секунду (№ 9, стор. 350 і атлас, табл. 32).
§ 70. По моїх спостереженнях і докладних дослідах, у самому містечці Олевську на вулицях і по садибах усюди вндко на поверхні (а також у ямах і ровах до двох метрів завглибшки) тільки однорідний, неверствуватий, безнаметньовий, сипкий, дрібнозернястий, жовтий, подьодовиковий пісок, що цілком скриває під собою старші породи, і виступів кристалічних порід майже ніде не спосгерегається. Дуже зрідка у польодовиковому піску трапляється звітріла жорства, ще рідше — невеличкі звітрілі кусні граніта. По деяких місцях (наприклад, на південній закраїні містечка) польодовиковий пісок на поверхні буває на більш-менш значних просторах позбавлений рослинности і являє собою досить значні площі розвіювання.
§ 71. При детальному дослідженні в урвищах правого берега і в коротких ярках на цьому березі часто згори додолу видко тільки грубі однорідні польодовикові піски, але по деяких місцях, наприклад, біля- купальних лазенків, біля дерев'яного мосту на шляху до вокзала і нижче млина, виступають з-під поволоки пісків у долішній частині берегового урвища цілі приземкуваті скелі сірого дрібнозернястого граніта, що бувають звичайно заввишки від 5 до 7 метрів над рівнем ріки. Поверхня цих скель дуже нерівна. В долішніх частинах польодо-
