тивність каменярні на рік не визначена; запаси каменя тут невичерпані, як усюди в наших виступах кристалічних порід.
§ 82. На віддаленні 5,5 верстов на схід від правого берега ріки Уборти, на 212-й верстві Київо-Ковельської залізниці починається велике, майже цілком неприступне вододільне болото „Пояски“ (див. № 48, стор. 367-369, 420, 459, 470-471, 475, 481-485; № 64, стор. 95); південні частини цього обширого болота носять різні назви, — болота Гачище, Замоше, Пулиш, Запруд, то-що; по лінії залізниці це болото тягнеться до 208-ої верстви, на протязі біля чотирьох верстов. Поверхня болота, як це показали докладні нівелювання вздовж залізниці, ступнево звищується з заходу на схід від абсолютної височини 87,22 сажня до 88,14 сажня (див. № 58, стор. 38, під №№ 772-773). Це є одне з тих „серйозних“ поліських болот (по термінології інженерів, що будували залізницю), які спричинили значні труднощі при будуванні залізниці. Це болото тягнеться на північ і на південь від лінії залізниці на велике віддалення, — тому обминути його не було можливости. Воно досить глибоке (подекуди від 4,5 до 6,5 метра) і дуже грузьке; на ньому було цілком неможливо закладати по боках лінії залізниці резерви для здобування піску; неможливо було навіть під'їзжати або підходити з боків до будованої лінії або спорудити поруч з лінією тимчасовий ґрунтовий шлях для підвозки матеріялів. Будування насипу для залізниці на протязі біля чотирьох верстов довелося переводити таким чином: матеріял для насипу (сипкий, неверствуватий, жовтий, безнаметньовий пісок) здобувано на самому початку болота, на 208-й верстві залізниці, у великих резервах, та всипувано до болота біля його берега; насип потроху осідав та устоювався; по осівшій та устоявшійся частині насипу прокладено було тимчасову вузькоколійну залізницю, що по ній вагонетками підвожено новий пісок, який всипувано у болото далі по лінії залізниці, попереду вже збудованої частини насипу і т. д.; зносини через болото стали можливими тільки тоді, як було збудовано долішню широку частину насипу, а по обочинах насипу споруджено тимчасовий ґрунтовий шлях.
§ 83. На описаному болоті Пояски подекуди визирають горби, — заокруглені через звітрювання великі банюваті і скибові виступи граніта. Порода ця являє собою сірий, дрібнозернястий біотитовий граніт. Помилкою було-б думати, що такий самий граніт утворює безпосередньо і дно цього болота. Численні розвідкові свердловини, що їх було зроблено на болоті Пояски, показали, що подекуди водоносний пісок-пливун йде на болоті на глибину більш за п'ять метрів; на ньому звичайно лежить більш-менш груба верства торфа (від 1,07 до 1,5 метра завгрубшки); під пливуном здебільшого спостережено верству болотяного тонкого мулу (так звана „глина синя“, — мул, що є закрашений ймовірно домішкою вівіяніта); цей синій мул не був пройдений до кінця свердловинами і підлежна йому порода залишилася невідомою. По деяких місцях під пливуном зустрічено при свердлуванні білу або жовтаво-
