білу глину (нечистий каолін) з вприсненими до неї ріжкатими зернами кварца; це є, мабуть, каолінізований граніт in situ. (№ 48, стор. 367-369, 420, 459, 470-472, 475, 484-485).
§ 84. На 211-й верстві Київо-Ковельської залізниці, серед болота Пояски, виступає досить значних розмірів гранітовий острів, що його пройдено по лінії залізниці викрієм (107 метрів завдовжки і до 1,79 метра завглибшки). В цьому викрії відслонено міцно-звітрілий, сірий, дрібнозернястий біотитовий граніт; згори ця порода вкрита тонкою верствою безнаметньового, сипкого, жовтого польодовикового піску. Острів граніта має плескувато-опуклу банювату поверхню і неправильний обрис у плані; абсолютна височина його виносить 88,75 сажен. (№ 48, стор. 368, 459, 471-472; № 58, стор. 38, під № 774).
§ 85. На південо-східньому кінці болота Пояски, на 207-й верстві Київо-Ковельської залізниці, виноситься невеликий приземкуватий, банюватий горб, перетятий викрієм (139 метрів завдовшки та до 2,76 метра завглибшки). Цей горб здіймається до абсолютної височини 91,57 сажня (№ 58, стор. 38, під № 775). Геологічна будова його дуже цікава: він є заложений цілком з дуже своєрідної, темнобарвної (зеленкувато-чорної), грубозернястої кристалічної породи, що була визначена за амфіболовий сієніт (№ 48, стор. 367 і 427; № 51, стор. 9). Подекуди амфібол у породі одержує перевагу і випирає инші її складовини, — тоді порода переходить у справжній амфіболіт. Порода ця є міцно звітріла по всій глибині відслонень у викрії: з поверхні вона вкрита тонкою верствою безнаметньового, сипкого польодовикового піску.
§ 86. В такому самому дуже звітрілому стані являється та сама амфіболова порода і трохи далі на 207-й верстві Київо-Ковельської залізниці, де вона утворює досить високі (до 10 і більше метрів відносної височини) і дуже характерні та гарні банюваті горби, що виступають по обох боках лінії залізниці і позаросли лісом. На вершках цих цікавих горбів мальовниче порозкидані величезні, позаокруглені через звітрювання ріжкаті скиби амфіболіти приблизно паралелепіпедальної форми. Дуже ймовірно, що на більшій глибині тут можна знайти свіжу і міцну гарну чорну породу.
§ 87. На схід від описаних виступів амфіболового сієніта і амфіболіта (§§ 85 и 86), за невеличким болотом, на 206-й верстві Київо-Ковельської залізниці, закладено було викрій (53,4 метри завдовшки і до 10,07 метра завглибшки). Цей викрій був цілком проведений в масі дуже звітрілого, сірого, дрібнозернястого біотитового граніта; почасти порода перетворена тут через звітрювання у жорству, що її вже не ламано, а просто розбирано лопатами та кирками. (№ 48, сгор. 367). Граніт утворює тут приземкуватий, банюватий горб, що його абсолютна височина досягає 91,21 сажня. (№ 58, стор. 38, під № 776).
§ 88. На вищому пункті вододіла між ріками Убортю та Поргою (допливом Уборти з правого боку), на 205-й верстві Київо-Ковельської
