глибині викрою, а зверху він вкритий звичайним Овруцьким пісковиком, на якому вже лежить товща сипкого польодовикового піску. Слідів еолового оброблення на скибах конгломерата і Овруцького пісковика я тут не знайшов.
Наявність риняків кварца, ортоклази і яшми (мінералів, що зустрічаються, як відомо, у навкружних кристалічних породах) у конгломератах, що належать до відмін Овруцького пісковика, і повна відсутність в цих конгломератах риняків місцевих вибухових і осадових (пізніших) порід дають важливі вказівки для визначення геологічного віку самого Овруцького пісковика (див. далі).
§ 158. На другій верстві тої самої галузи залізниці (див. § 157), що провадить від півстанції Поста Дровяного до села Усова, зроблено теж викрій „у каменистому ґрунті“ 60 сажнів або 128,2 метра завдовшки і до 0,8 сажня або 1,7 метра завглибшки. В цьому викрії під товщею сипкого польодовикового піску відслонено вже не конгломерат, а рожево-сірий, дуже дрібнозернястий Овруцький пісковик; він утворює тут великі плитуваті скиби неправильної форми, що не нагадують верстов, не мають у собі слідів верствуватости і нахилу до конгломератової будови.
Далі в урочищу Вороновому (на 4-й і 5-й верствах) і ще далі геть до околиць села Озерянів по цій галузі залізниці штучних відслонень не зроблено; на поверхні тут усюди біля східнього схилу або підніжжя Озерянського кряжу видко тільки сипкий польодовиковий пісок або болотяний ґрунт, а в самому схилі кряжу усюди дуже різко впадає в очі типовий Овруцький пісковик сірої або червової барви, що утворює звичайні для цієї породи розсипища великих гострорубих скиб.
§ 159. На 12–13 і до половини 14-ої верстви згадана залізниця (що провадить від Поста Дровяного до села Усова) підходить із східнього боку до околиці села Озерянів та охоплює це село з півночи.
В околицях села Озерянів і усюди на значне віддалення навкруги у межах Озерянського кряжа уся поверхня являє собою суцільне море каміння, — хаотичне нагромадження ріжкатих, гострорубих скиб усе одного і того самого пісковика. Скиби мають різні розміри, від 0,2 до 0,5 метра у прогоні і більше, а зрідка трапляються і дуже великі скиби — до півтора метра у прогоні. Форма скиб буває здебільшого дуже неправильна; в них не помітно тенденції ані до плитуватих, ані до паралелепіпедальних окремин, хоч і ті, і инші випадково трапляються серед незличимої безлічи цілком неправильних, асиметричних скиб. Поверхні, що обмежують ці скиби, звичайно бувають неправильно криві, горбкуваті, являють собою поверхні злому (від механічного звітрювання у пустині) і перетинаються під усякими кутами, утворюючи теж неправильні, здебільшого гострі руби. Унаслідок незвичайної міцности і твердоти Овруцького пісковика форма скиб і різкість їх рубів здібні заховуватися через необмежено довгий час.
