„Куди йому уже до Риму?
„Хиба як здохне чорт в рові,
„Як вернеться пан хан до Криму,
„Як жениться сич на сові.
„Хіба б уже та не Юнона,
„Щоб не вказала макогона.
„Що й досі слухає чмелів!
„Коли б вона та не бісилась,
„Замовкла і не комезилась,
„Щоб ти це сам ій ізвелів“.
Юпитер, все допивши з кубка,
Погладив свій рукою чуб;
„Ох, доцю, ти моя голубка!
„Я в правді твердий так, як дуб.
„Еней збудує сильне царство,
„І заведе своє там панство;
„Не малий буде він панок.
„На панщину ввесь світ погонить,
„Багацько хлопців там наплодить
„І всім ім буде ватажок.
„Заіде до Дідони в гості,
„І буде там бенкетувать;
„Полюбиться іі він мосці
„І буде бісики пускать,
„Іди ж, небого, не журися,
„Попонеділкуй, помолися,
„Все буде так, як я сказав“.
Венера низько поклонилась
І з пан-отцем своім простилась,
А він іі поцілував.
Еней прочумався, проспався,
І голодрабців позбірав,
Зовсім зібрався і уклався,
І, скільки видно, почухрав.
Плив, плив, плив, плив, що аж обридло
І море так йому огидло,
Що бісом на його дививсь.
„Коли б, каже: умер я в Троі
„Уже б не пив цеі гіркоі,
„І марне так не волочивсь“.
|
Еней в Сициліі.
Еней, попливши синім морем,
На Карфагену оглядавсь;
Боровсь з своім сердега горем,
Слізьми бідняжка обливавсь.
Хоть од Дідони плив поспішно,
Та плакав гірко, неутішно.
Почувши ж, що в огні спеклась,
Сказав: „Нехай ій вічне царство,
„Мені же довголітнє панство
„І щоб друга вдова найшлась!“
Як ось і море стало грати,
Великі хвилі піднялись.
І вітри зачали бурхати,
Аж човни на морі тряслись.
Водою чорт-зна як крутило,
Що трохи всіх не потопило.
Вертілись човни, мов дурні.
Троянці з страху задрожали,
І що робити, всі не знали,
Стояли мовчки всі смутні.
Один з троянськоі ватаги —
По іх він звався Палінур —
Цей більше мав других одваги,
Сміленький був і балагур,
Що наперед цей схаменувся
І до Нептуна окликнувся:
„А що ти робиш, пан Нептун!
„Чи це і ти пустивсь в ледащо,
„Що хочеш нас звести ні на що?
„Хіба півкопи і забув?
А далі після цеі мови
Троянцям він так всім сказав:
„Бувайте, братця, ви здорові!
„Оце Нептун замудрував.
„Куди тепер ми, братця, підем?
„В Італію ми не доідем,
„Бо море дуже щось шпує.
„Італія відсіль не близько,
„А морем в бурю іхать слизько,
„Човнів ніхто не підкує.
|
