„От-тут земелька єсть, хлопьята,
„Відціль вона невдалеку,
„Сицилія, земля багата,
„Вона мені щось по знаку.
„Дмухнім лиш, братця, ми до неі,
„Збувати горести своєі,
„Там добрий цар живе Ацест.
„Ми там, як дома, очуняєм
„І, як у себе, загуляєм, —
„Всього багацько в його єсть“.
Троянці разом принялися
І стали веслами гребти,
Як стрілки, човники неслися,
Мов ззаду пхали іх чорти.
іх сицилійці як уздріли,
То з города, мов подуріли,
До моря бігли всі встрічать.
Тут між собою розпитались,
Чоломкались і обнімались, —
Пішли до короля гулять.
Ацест Енею, як би брату,
Велику ласку показав,
І зараз, попросивши в хату,
Горілкою почастував;
На закуску наклали сала,
Лежала ковбаса чимала
І хліба повне решето.
Троянцям всім дали тетері
І одпустили на кватері:
Щоб йшли, куди потрапить хто.
Тут зараз підняли бенкети,
Замурмотали, як коти,
І в кахлях понесли пашкети
І кисілю ім до сити;
Гарячую, мьягку бухинку,
Зразову до ріжків печінку,
Гречаних з часником пампух.
Еней з дороги налигався
І пінноі так нахлестався,
Трохи не виперсь з його дух.
Еней хоть трохи був підпилий,
Та з розумом не потерявсь;
|
Він син був богобоязливий,
По смерти батька не цуравсь.
В цей день його отець опрягся,
Як чикилдихи обіжрався, —
Анхиз з горілочки умер.
Еней схотів обід справляти
І тут старців нагодувати,
Щоб Бог душі свій рай одпер.
Зібрав троянську всю громаду
І сам пішов на двір до іх
Просить у іх собі пораду, —
Сказав ім річ в словах таких:
„Панове, знаєте, трояни
„І всі хрещеніі миряни,
„Що мій отець бував Анхиз,
„Його сивуха запалила
„І живота укоротила,
„І він, як муха в зіму, зслиз.
„Зробити поминки я хочу,
„Поставити обід старцям —
„І завтра ж — далі не одстрочу,
„Скажіте — як здається вам?“
Цього троянці і бажали
І всі у-голос закричали:
„Енею, Боже, поможи!
„І коли хочеш, пане, знати,
„І сами будем помагати,
„Бо ми тобі не вороги“.
І зараз миттю всі пустились
Горілку, мьясо купувать.
Хліб, бублики, книші вродились,
Пішли посуди добувать;
І коливо з куті зробили,
Сити із меду наситили,
Договорили і попа;
Хазяінів своіх ззивали,
Старців по улицях шукали…
Пішла на дзвін дякам копа.
На другий день раненько встали,
Огонь на дворі розвели
І мьяса в казани наклали,
Варили страву і пекли.
|
