Пьять казанів стояло юшки,
А в чотирьох були галушки;
Борщу трохи було не з шість;
Баранів тьма була варених,
Курей, гусей, качок печених,
Досита щоб було всім ість.
Цебри сивушки там стояли
І браги повніі діжки;
Всю страву в вагани вливали
І роздавали всім ложки.
Як проспівали; „со святими“,
Еней обливсь слізьми гіркими
І принялися всі трепать;
Наілися і нахлестались,
Що де які аж повалялись…
Тоді і годі поминать.
Еней і сам зо старшиною
Анхиза добре поминав;
Не здрів нічого пред собою,
А ще з-за столу не вставав;
А далі трошки проходився,
Прочумався, протверезився,
Пішов к народу, хоть поблід.
З кишені винявши пів кіпки,
Шпурнув в народ дрібних, як ріпки,
Шоб тямили його обід.
Еней у Дідони.
К Юпитер ненароком
Із неба глянув і на нас;
І кинув в Карфагену оком,
Аж там троянський мартопляс…
Розсердився і розкричався,
Аж цілий світ поколихався;
Енея лаяв на ввесь рот:
„Чи так то, гадів син, він слуха?
„Убрався в патоку, мов муха,
„Засів буцім в болоті чорт!
„Підіть, гінця міні кликніте,
„До мене зараз щоб прийшов,
|
„Глядить же цупко прикрутіте,
„Щоб він в шинок та не зайшов!
„Бо хочу я кудись послати.
„І йон, і йон же вража мати!
„Але Еней наш зледащів;
„А то Венера все свашкує,
„Енеєчка свого муштрує,
„Щоб він з ума Дідону звів“.
Прибіг Меркурій засапавшись,
В три ряди піт з його котив;
Ввесь реміньцямі обвязавшись,
На голову бриль наложив;
На грудях з бляхою ладунка,
А ззаду з сухарями сумка,
В руках нагайський малахай.
В такім наряді влізши в хату,
Сказав: „Готов уже я, тату,
„Куди ти хочеш, посилай!“
„Біжи лиш швидче в Карфагену,“
Зевес гінцеві так сказав:
„І пару розлучи скажену,
„Еней Дідону б забував.
„Нехай лиш відтіль уплітає,
„І Рима строіти чухрає,
„А то заліг, мов в грубі пес.
„Коли ж він буде й ще гуляти,
„То дам йому себе я знати.
„Оттак сказав, скажи, Зевес“.
Меркурій низько поклонився,
Перед Зевесом бриль ізняв,
Через поріг перевалився,
До стані швидче тягу дав.
Покинувши із рук нагайку,
Запріг він миттю чортопхайку;
Черкнув із неба, аж курить;
І все кобилок поганяє,
Що оглобельна аж брикає;
Помчали, аж візок скрипить!
Еней тоді купався в бразі,
І на полу, укрившись, ліг;
Йому не снилось о приказі,
Як ось Меркурій в хату вбіг!…
|
