Смикнув із полу, мов пся-юху.
„А що ти робиш? пьєш сивуху?“
Зо всього горла закричав:
„А ну лиш, швидче убірайся,
„3 Дідоною не женихайся,
„3евес поход тобі сказав!
„Чи це ж таки до діла робиш,
„Що й досі тута загулявсь?
„Та швидко і не так задробиш;
„3евес не дурно похвалявсь;
„Получиш добру халазію,
„Він видавить з тебе олію,
„От тільки ще тут побарись.
„Гляди ж, сьогодні щоб убрався,
„Щоб нищечком відціль укрався
„Мене удруге не дождись.“
Еней піджав хвіст, мов собака,
Мов Каін, затрусивсь увесь;
Із носа потекла кабака:
Уже він знав, який Зевес.
Шатнувся миттю сам із хати,
Своіх троянців позбірати;
Зібравши, дав такий приказ:
„Як можна швидче укладайтесь,
„Зо всіми клунками збірайтесь,
„До моря швендяйте як раз!“
А сам, вернувшися в будинки,
Своє лахміття позбірав;
Мизеріі наклав дві скриньки,
На човен зараз одіслав,
І дожидався тільки ночі,
Що як Дідона зімкне очі,
Щоб не прощавшись тягу дать.
Хоть він за нею і журився,
І світом цілий день нудився,
Та, ба! бач треба покидать.
Дідона зараз одгадала,
Чого сумує пан Еней,
І все на ус собі мотала,
Щоб умудритися і єй;
З за печі часто виглядала,
Прикинувшись, буцім куняла,
|
І мов вона хотіла спать.
Еней же думав, що вже спала,
І тільки що хотів дать драла,
Аж ось Дідона за чуб хвать.
„Постій, прескурвий, вражий сину!
„Зі мною перше розплатись!
„От задушу, як злу личину,
„Ось ну лиш тільки завертись!
„От так за хліб, за сіль ти платиш?
„Ти всім, привикши насміхатись,
„Розпустиш славу по міні!
„Нагріла в пазусі гадюку,
„Що послі ізробила муку!
„Послала пуховик свині!
„Згадай, який прийшов до мене,
„Що ні сорочки не було;
„І постолів чорт мав у тебе,
„В кишені ж пусто, аж гуло;
„Чи знав ти, що такеє гроші?
„Мав без матні одні холоші,
„І тільки слава, що в штанах;
„Та й те порвалось і побилось,
„Аж глянуть сором, так світилось;
„Свитина вся була в латках.
„Чи я ж тобі та не годила?
„Хиба ріжна ти захотів?
„Десь вража мати підкусила,
„Щоб хирний тут ти не сидів!“
Дідона гірко заридала.
І з серця аж волосся рвала,
І закраснілася, мов рак.
Запінилась, посатаніла,
Неначе дурману іззіла,
Залаяла Енея так:
„Поганий, мерзький, скверний, бридкий,
„Нікчемний, ланець, кателик!
„Гульвіса, пакосний, престидкий,
„Негідний, злодій, єретик!
„3а кучму цю твою велику,
„Як дам ляща тобі я в пику,
„То тут тебе лизне і чорт!
„І очі видеру із лоба
|
